“Я хочу розповісти свою історію про те, як програма детоксикації «Нарконон» врятувала мого брата від алкоголізму.
Я росла в сім’ї, де проблеми алкоголізму не було. Батько був трудоголіком, випивав тільки по великим святам і то тільки, щоб підтримати компанію – йому більше до душі були пісні, спілкування, танці. У родичів теж ні в кого не було проблеми алкоголізму. Студентські роки пройшли так само без алкоголю. Але коли мені було років 19, в нашу сім’ю прийшла проблема, пов’язана з алкоголізмом.
Старший брат Сергій підростав і потроху почав випивати. Все почалося зі шкільних вечорів – щоб затвердиться, довести, що він дорослий (це він мені пізніше розповідав). Спочатку горілка, каже, йшла добре, ні похмілля не було, ні батьки не помічали, потім почав випивати на дискотеках, тут вже батьки стали бачити і почалася сімейна боротьба за брата, проти алкоголю. Брат пішов вчитися в коледж, став пити ще частіше, почався похмільний синдром і чим далі, тим більше ставало горілки. Сподівалися, що закохається, одружиться – горілка пропаде.
Брат дуже захоплений технікою, за що б він не брався – у нього все виходило. Він міг відремонтувати і автомобіль, і газову колонку, і швейну машинку, йому все дуже подобалося робити. Для нього найкращий відпочинок був і залишився – це займатися технікою. Він намагався не пити, його вистачало на 1 – 1,5 місяця, потім десь трохи вип’є, і понеслося: запій 2-4 дні, з блювотою, сильним головним болем, тиском. Бувало так напивався, що втрачав велосипеди, у п’яного у нього забирали гроші, речі (до тверезого до нього ніхто б не підійшов би: він хлопець великий, сильний). Вся наша сім’я мучилася від алкоголізму брата, нам було і шкода його і соромно за нього. Це пізніше я дізналася, що проблема алкоголізму майже в кожній другій родині.
Коли брат одружився, з алкоголем ще гірше стало, похмілля стало важче, до страждань моїм і батька (матір у цей час вже померла), додалися страждання його дружини, постійні докори тещі. Пам’ятаю брат мені розповів історію, як він в черговий раз прийшов п’яний додому, ліг на диван, дружина кричить, щоб він йшов, а їх дворічний син повзає по нього і каже:”Я не хочу, щоб йшов тато, я люблю маму і тата”. Брат каже, що в той момент йому було соромно, він шкодував про свою поведінку і собі дав слово, що більше такого не буде, що він сам візьме себе в руки, і більше не буде пити, але так тривало не довго. Знову запій.
І звичайно, коли брат йшов в запій мені дзвонив батько, і мені говорив: “Наташа, рятуй Сергія, щось треба робити, інакше він пропаде”. Через час дзвонила дружина брата і засмучена говорила, що в неї немає більше сил, що вона його кине. Я дзвонила братові, починала його вмовляти, брат обіцяв, що більше пити не буде, і я думаю, що він був щирий у своїх словах, але щось заважало йому, він не міг впоратися з цією проблемою. Наша сім’я знала, що в боротьбі з алкоголізмом застосовують кодування, але ми були категорично проти, так як розуміли, що це втручання в людську свідомість, так і в селі у нас була сумна статистика: дуже багато чоловіків, які були закодовані, закінчили своє життя самогубством. Весь час брат працював, вчився, пив і так тривало до весни 2011 року.
____________________________________________
Телефонуйте зараз і отримаєте безкоштовну консультацію по вашій проблемі.
____________________________________________
Програма детоксикації
У 2008 році я дізналася про програму детоксикації Р. Хаббарда, що вона допомагає впоратися з проблемою алкоголізму. Розповіла братові, родичам про цю програму, як вона працює. Суть програми в тому, що токсини (а токсини – це алкоголь, наркотики, ліки, радіація, харчові добавки) відкладаються в жировій тканині. Коли людина займається фізичною працею, спортом і навіть сексом, частинки токсинів з жиру потрапляють в кров, дуже маленька частинка, і людина відчуває бажання знову вжити. На програмі людина приймає вітаміни і один з цих вітамінів, ну дуже розумний вітамін В3 або ще його називають ніацин, знаходить токсини, розщеплює їх і вони потім виходять. Спочатку ідею про те, що брат пройшов цю програму детоксикації підтримав, тільки батько. Брат, його дружина були категорично проти, казали, що це якийсь розвод, як можна за допомогою вітамінів і потіння вивести токсини, якщо б це була правда, що ніацин розщеплює токсини, то це використовувала б наша медицина. А ще в нашому місті показали документальний фільм, де говорилося про те, що Р. Хаббард сектант, що це викачка грошей. Але я не здавалася, розповідала братові про успіхи людей, які пройшли програму детоксикації. Через півтора року брат почав думати, де ж взяти гроші на програму, з’явилося згоду, що ця програма може допомогти. Але коли говорила з родичами, що треба, щоб Сергій пройшов програму на мене починали кричати, що хай він бере себе в руки, а нема чого витрачати гроші на його горілку. І так мої переговори тривали 3,5 року, з періодичними запоями брата, дзвінками батька про порятунок, а дружини брата, що вона його кине. Після чергових таких подій в травні 2011 року я поговорила з братом, він сказав, що останній раз дуже важко виходив із запою – думав, що помре. Я йому сказала, давай приїжджай, будеш проходити програму «Нарконон». Дружина брата почала розповідати, що немає грошей, що у вересні син йде в перший клас. Трохи грошей дав батько, трохи було у брата, решту суми додала я. Я віддала всі свої гроші, які у мене були. Йшло літо, мені так хотілося поїхати кудись відпочити, так як попередні 4 роки у мене дуже-дуже сутужно було з грішми, були моменти коли мені здавалося, що у мене ніколи в житті не буде грошей, але було сильне бажання допомогти братові, я вірила в програму детоксикації.
Нарешті Сергій приїхав і почав проходити програму детоксикації. Токсини з нього дуже сильно пішли, а коли виходять токсини людина відчуває різного роду прояви, як фізичного характеру так і емоційного. Спочатку пішли токсини, які викликали його роздратування, він дзвонив мені нервовий, говорив, що він не радий, що погодився на програму. Але з кожним днем мій брат ставав все спокійніше і спокійніше. З його тіла вийшло багато токсинів: радіація, алкоголь, від тіла йшов запах отрути, який використовують при цькуванні колорадського жука, виходив тосол, уайтспирит. І найцікавіше: коли братові було років 10-12 вони з сусідським хлопцем сховалися від сторожа в будці, в якій зберігався дуст (цей препарат використовували у сільському господарстві проти довгоносика на буряках, в даний час цей препарат із-за своєї токсичності заборонений), в цій будці він перебував хвилин 10, надихалася ним, після чого боліла голова, погано міркував (батькам, природно, нічого не сказав), так от цей дуст почав виходити у нього на прогамме, від тіла йшов запах дусту і була загальмований стан.
Після закінчення детоксикації, коли ми зустрілися, брат відразу ж поділився своїм успіхом, що йому не хочеться алкоголю, пропало бажання горілки, яке було до програми, що йому вже не треба кріпитися, щоб не пити! Ще у брата пішла важкість у шлунку, став енергійнішим, став набагато спокійніше. До програми «Нарконон» він вибухав від будь-якої дрібниці. В його сім’ю прийшов спокій, дружина брата каже, що її життя ділиться на дві частини: до і після програми детоксикації, що після програми у неї, як ніби з’явився новий чоловік. І всім радить, якщо з чоловіком неполадки, не треба шукати іншого, треба направити чоловіка на програму детоксикації «Нарконон». У мого племінника з’явився новий папа, так як брат став більше грати з сином, цікавитися ним, не вибухає по будь-якій дрібниці і, найцікавіше, племінник став більш радісним, товариським. В першому класі на уроках вони вивчали, що курити шкідливо, що алкоголь-це отрута, він усім родичам про це розповів!
Після програми детоксикація у брата були проблеми, він довго не міг знайти роботу, це сильно його растраивало, але він не почав пити, каже: ні бажання пити, горілка проблеми не вирішує, а приносить нові. Тільки через рік я перестала здригуватись , коли бачу на табло телефону, що дзвонить батько або дружина брата. Я перестала прислухатися до голосу брата (чи не випив він).Тепер я впевнена – повернення до минулого немає.
Програма детоксикації «Нарконон» принесла в нашу родину щастя.”
Наталія, 40 років.
