Чим СНІД відрізняється від інших захворювань?
Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) є хронічним захворюванням зі смертельним результатом. СНІД виявили у вісімдесятих роках минулого століття. Вважається, що СНІД поширився з Африки. Жодне захворювання в історії людства не вивчали настільки ретельно, але, незважаючи на це, не вдалося розробити ефективне лікування хвороби. Багато чого ще залишається не висвітленим. Вірус (ВІЛ) інфікує імунну систему людини і поступово руйнує її. Строк, протягом якого імунна система руйнується, досить великий і становить близько 10 років. Остання, руйнівна стадія розвитку ВІЛ інфекції називається СНІД.
Імунна система організму захищає від хвороботворних бактерій, вірусів. Ослаблена імунна система не може побороти інфекцію, тому хворий з ВІЛ інфекцією заражаються чим-небудь ще і вмирає. Вважається, що такого хворого не убили сухоти, наприклад, а СНІД. Пройшли часи, коли СНІД вважали чимось на зразок чуми 21 століття, особливо небезпечним смертельним захворюванням. Деякий час нагніталася істерія, а потім стала спадати.
Насправді ВІЛ інфекція сильно відрізняється від тієї ж чуми тим, що дуже довго розвивається і не передається повітряно-крапельним шляхом. СНІД передається лише із крові в кров, наприклад, через голку використаного шприца або катетера. Є ризик передачі інфекції статевим шляхом, особливо у гомосексуальних пар. Також хвороба на СНІД часто передається від інфікованої матері новонародженій дитині. ВІЛ інфекцію можна виявити приблизно через три місяці після потрапляння в організм, коли почнуть вироблятися антитіла.
Небезпека тут в тому, що до виявлення вірусу інфікований вже здатний його поширювати. Для тестування беруть кров, хоча вже з’явилися тести на основі аналізу зі слизової оболонки ясен. Похибка при тестуванні зазвичай не перевищує 1%. СНІД може і не розвинутися в деяких людей, а інфекція може зникнути через деякий час, що підтверджено реальними історіями.
СНІД смертельно небезпечний, але не є вироком
Існує точка зору так званих дисидентів СНІД, які вважають, що твердження про вірусну природу СНІД цілком не доведено. Вони оскаржують багато пунктів теорії СНІД, посилаючись на положення про природу вірусів, висунуті Луї Пастером, основоположником вірусології. Висувається думка, що СНІД є результатом поєднання несприятливих факторів, таких як погане харчування, стреси тощо.
Вчені, що вивчають СНІД, не вважають за потрібне сперечатися з непрофесіоналами в своїй галузі, хоча у числі дисидентів СНІД перебувають вельми значущі персони (в тому числі і лауреат нобелівської премії). Існують міжнародні організації та фонди СНІД, які стежать за рівнем поширення ВІЛ-інфекції та надають посильну допомогу для полегшення життя хворих на СНІД та профілактики СНІД. В Україні в 1998-2006 ВІЛ інфекція поширювалася з рекордною швидкістю, а в останні роки відзначають деяке зниження темпів поширення.
СНІД поширюється в більшій мірі у середовищі ін’єкційних наркоманів (приблизно 70% інфікованих), решта – в основному через статеві акти. Загальна кількість ВІЛ-інфікованих в Україні близько 150 тисяч людей. Проблему поширення СНІД відносять до існування ін’єкційних наркоманів, які миттєво заражаються через шприци.
Для вирішення проблеми СНІД придумали видавати всім охочим наркоманам синтетичний наркотик метадон за гроші платників податків. Це вкрай цинічне рішення, повільного вбивства, вигідно фармацевтичної індустрії, яка просуває метадонову “терапію”. Насправді наркозалежний – не безнадійний. Він може повернутися до сім’ї, роботи і щасливого життя. Реабілітація особистості проводиться успішно; було б бажання самої людини змінити ситуацію, а Нарконон допоможе в іншому.
